У Полтавському дендропарку випустили на волю 250 кажанів, які перезимували вдома у волонтерів. Рукокрилі прокинулися раніше — розповідають люди, та потребували допомоги. Чому ці тварини потребують опіки та хто цим займається —розповідаємо у сюжеті.
— Опа, полетів, полетів, полетів!
У Полтавському дендропарку волонтери випустили 250 кажанів. Одні рукокрилі прокинулися посеред зими, інші були врятовані за інших обставин та перебували на перетримці у Полтаві та Харкові.
Вікторія Вихор, представниця центру реабілітації кажанів у Полтаві: Ми забирали кажанчиків з квартири. Коли люди забули зачинити вікно, вони під час міграції залітають, а потім не можуть вибратись. Забирали, коли будівля була довго без нагляду, вікно розбите, між вікнами вони попадають в пастку.
У полтавки Вікторії Вихор таких підопічних 71 — нічні ссавці зимували у неї вдома, у холодильнику, у відділі для овочів.
— Мені дуже подобається. Я полюбила цих тваринок!
Вікторія Вихор, представниця центру реабілітації кажанів у Полтаві: 3 тижні вони сплять, потім я на тиждень їх буджу, годую, підгодовую, напуваю і знову кладу. І так по графіку, не всіх одразу, а «порціями», так би мовити.
Якщо кажан потрапив до вашого балкону, під’їзду чи офісу взимку, випускати його не можна. За температури нижче -5 градусів звірятко загине, — говорять волонтери-рятівники. Доглядати рукокрилих полтавку навчили представники єдиного в Україні центру реабілітації кажанів у Харкові. За 2 роки жінка врятувала більше сотні кажанів.
Вікторія Вихор, представниця центру реабілітації кажанів у Полтаві: У мене 3 види кажанів: нетопир маленький — вони десь 8 г важать, руді вечірниці — їх найбільше, вони ростуть до 32 г (найбільші, як велика слива), і дуже рідкісні у нас — це пізній кажан, вони такі симпатичні, теж десь 30 г, вони такі волохатенькі, трошки на вовчика схожі (сміється).
Зоозахисники нагадують: усі види кажанів України занесені до національної Червоної книги.